Вечорниці та досвітки увійшли в традиційну спадщину нашого народу як одні з найулюбленіших свят українського народу. Вони були важливим підготовчим етапом становлення відносин подружнього життя. За родом діяльності це не були "серйозні" в прямому значенні слова заходи, навпаки, ігри, гуляння, забави, смішинки, гуморески, танці, смачна українська кухня, калита, змагання - ось що тягнуло та привертало увагу до сільських вечірок молодь. Але також ця традиція мала набагато глибше семантичне значення, що виявлялось в обов'язках жіночого та чоловічого роду та їх відповідальність в подальшому створенні сім'ї.

Дівчата, зазвичай, приходили зі своєю домашньою роботою - прядіння, вишивання, а також займались приготуванням їжі.  Атмосфера хати, в якій проходили досвітки, була сповнена лірично-пісенного настрою, що так і тягнув хлопців долучитись до вулиць (вечорниць).

Тому хлопці, без яких досвітки не були б досвітками, мали на меті не лише розважити та розсмішити дівчат, а й виявити себе з найкращої сторони, показати свою вправність, мужність, відважність та головне, силу, у різноманітних забавах. От зорема таких як - перекладання руки, боротьба на поясах і.т.д.

Самою важливою і тому центральною подією вечора був обряд - "Кусання Калити" - маково-медового коржа, який підвішували на стрічці та розгойдували перед носом того, хто кусав.

 - Добрий вечір, Калитинський!

 - Добрий вечір, Кочержинська!

 - Приїхала калити кусати!

 - А я буду по губах писати!

 - А я вкушу!

 - А я впишу!

Ось так і наші гопаківці спробували відновити стародавній народний звичай - проведення осінніх вечорниць. 2 листопада у юнацькому клубі "Лідер" відбулись досвітки, які не лише об'єднали дівочий та чоловічий гурти, а й долучили до загального святкування батьків, дітей та молодь. Сподіваємось, що в подальшому ця гарна подія закладе міцний грунт у свідомості молоді та важливості проведення такого роду заходів між всіма Школами Бойового Гопака.