Четвер, 2024-03-28, 8:06 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Каталог статей [1]
Наука Учителя Історія козацтва
Козацька слава [11]
Бібліотека гопаківця
Наука Учителя [4]
Шлях Воїна
Витоки та основи ведично-краштрійської культури [4]
В цьому розділі зібрані цікаві статті про ведичну культуру та особливості науки життя різних каст суспільства, в тому числі кшатріїв-воїнів - славних предків Козацтва
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 193
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Київський осередок бойового гопака КОЗАКА МАМАЯ
Головна » Статті » Козацька слава

Вогнепальна зброя українського козацтва
Ручна вогнепальна зброя появилася пізніше, ніж пушки. Найдавніша форма такої зброї це була коротка цівка, бронзова або залізна, з пробитим заглибом на порох. Приклад (кольба) був спершу теж металевий; пізніше кольбу давали деревяну, бо металева занадто розгрівалася, саму ж цівку трохи згинали або робили її з двох частин. Порох запалювали запальником; це був конопляний мотузок, напущений якоюсь горівкою приправою. Спершу запальник притискали до пороху рукою, потім поширилися осібні замки та зайчики (курки).
Ручна вогнепальна зброя мала спочатку в нас назву пищаль. Вперше згадуються пищалі 1471 р. в замку в Винниці було дві пищалі, таксамо в замку в Чуднові.
Пищалі були двоякі: ручниці й гаківниці. Ручниці (пізніше рушниці) названі так тому, що були легші, й їх можна було тримати в руках і так стріляти. Гаківниці важили більше (до 10 кг.) та їх треба було на щось сперти; звичайно з них стріляли тільки з мурів. Щоб забезпечитися перед ударом в рамя, під дулом недалеко верхнього кінця, приміщували гак, котрим зброю спирали на мур, — звідси назва гаківниці. Дуже часто гаківниці лежали в окремих ложах, так як пушки. В початках XVI в. стрічаємо ще окремий рід гаківниць, т. зв. кози, більшого розміру, щось посереднє між рушницею й пушкою.
В половині XVI в. появилася у нас нова ручна зброя — аркебузи (італійська назва) — їх звали теж гаркабузами. Вони теж мали гаки, але були коротші на 1.30 м. і через те наручніші. Кулі їх мали калібер 16-18 мм. Деколи називали їх півгаківницями.
У тому самому часі почали також на інший спосіб запалювати порох у ручній зброї. Конопляний ґніт показався невигідний і його перестали вживати. Зате в замок давали кусень кременю (т. зв.кріс) і висушену губку; відповідно сконструйований курок ударяв у кремінь, добував іскру, губка починала тліти і від неї запалювався порох. Такі рушниці з губками звали губчастими або бородатими.
У половині XVII в. поширилися на Україні мушкети. Це були рушниці на 1.60 м. завдовжки, з калібром 20 мм., сильно вироблені. Мушкет був великий і важкий, тим то при стрілянні спирали його на т. зв. форкету. Це був загострений дрючок, щоб можна було його вбити в землю, вгорі роздвоєний у вильця. Набиваючи мушкет, стрілець завішував форкету на ліве рамя; стріляючи, вбивав її в землю, притримував лівою рукою і спирав на вилках рушницю. З мушкетів вистріл був сильніший і дальший, ніж із інших рушниць, — куля йшла навіть на 250 м., а це вважали тоді за великий осяг.
В XVI і XVII в. вживали в нас також комбінованих риштунків, т. зв. шмигівниць. На одному великому возі ставили малу пушку й поруч з нею, або під возом кілька гаківниць, чи півгаківниць. Таку малу батарею обслуговував один пушкар. Чи це робили з ощадності, чи для якої технічної користі — невідомо. У західній Європі такі сполучені рушниці звали органами.
Які роди ручної огнистої зброї вживали в різних часах, про це дізнаємося з описів замків ХV-ХVІІ. в. Так для прикладу у Львові на Високому Замку різними роками була така ручна зброя: 1495 р. — 5 гаківниць, з них дві залізні і 3 спижеві, 6 залізних стемплів до виробу гаківниць, 14 ручниць.; 1509 р. — 29 кіз, 6 гаківниць; 1537 р. — 6 гаківниць, 6 кіз; 1558. р. — 13 гаківниць, 10 кіз, 5 губчастих рушниць; 1570 р. — 6 гаківниць, 7 півгаківниць, «котрі ховає шмигівниця», коза, 6 рушниць. У Луцьку 1545 р. згадуються «старосвітські киї» до стріляння. У Винниці 1552 р. було 20 гаківниць, 39 аркебузів. В Черкасах 1552 р. записано 7 київ, 37 гаківниць, 29 аркебузів. В Богуславі 1622 р. було 10 гаківниць і 4 мушкети і т. д.
Ручна вогнепальна зброя в тих часах була тяжка й займала багато місця. Повне зпорядження мушкетера в XVII в. виглядало так: мушкет, форкета, порохівниця на два фунти пороху, стемпель, яким прибивали порох, крайцар, що ним прочищували цівку мушкету, три звисні пушки або дерев’яні ладівниці з покришками, звичайні набої, мішок із тридцятьма кулями і ґнотом на 15 сажнів завдовжки, до того ще шабля при боці й сокирка за поясом.
Яке важке і повільне було стріляння з рушниць чи мушкетів, кілько дорогого часу витрачував вояк, поки приготував і набив зброю та вистрілив із неї, — про це свідчить команда піхоти з половини XVII в., що її зразки збереглися досі. Отже старшина командував:
«Покласти мушкети на землю! — Маєте досить пороху в пульверсаках? — Шість куль у рот покласти! — Запалити ґноти! — Взяти мушкети! — Перечистити цівку крайцаром! — Мушкет на вилки! — Переколоти запал! — Підсипай! — Закрий панівку! — Мушкет до набою на лівий бік переклади! — Набивай порохом! — Клади клаки! — Добувай стемпля! — Вкороти стемпель об груди! — Прибий порох стемплем! — Сховай стемпель! — Мушкет на вилки! — Мушкет догори! — Мушкет на рамя! — Мушкет на вилки! — Готовтесь! — Віддуйте ґноти! — Пасуй ґноти в курок! — Придивись до панівки! — Два пальці на панівку! — Наступай трьома кроками! — Відкривай панівку! — Міряй! — Стріляй!»
Стріляли так, що спершу стріляв останній ряд вояків, а всі передні приклякали, щоб зробити місце стріляти; далі стріляв передостанній ряд і так за чергою до перших рядів. Через те, що набивали спрокволу, вогонь не міг бути сильний.

Джерело: http://kozak-ua.org/
Категорія: Козацька слава | Додав: Komandor (2011-08-05)
Переглядів: 2192 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Створити безкоштовний сайт на uCozCopyright MyCorp © 2024